Як це кльово - знову одягнути чорну сорочку, у якій почуваєш себе як ніколи комфортно. Чорну. А таки мій колір. Таке враження... Зовсім не ті почуття, що у інших кольорах. Мій спокій. Безмежний, нескінченній спокій.
І вітер у обличчя. Такий сильний, незвично сильний, розвиває волосся. Відчайдушно. Неначе дотик. Справжній, відчутній дотик. Насправді, дуже люблю, коли торкаються мого волосся. А вітер це робить настільки невагомо.... Не порушуючи того самого спокою. Рівноваги.
І таки так, моя чорна сорочка. Простора, що не обмежує, не стягує тіла. Дуже давно не одягав.

Извините те. кто не поймет моего родного языка. Но переволить я не собираюсь.

@музыка: Madonna - You'll See

@темы: мысли, Я., мир вокруг, Таких, как я, не было, нет и не надо